Сегодня в смт Велике Оріхове 29.03.2024

Весна ворушиться

Я вперше зимував у цьому місці й уперше побачив, як сюди приходить весна.
Як цвітуть проліски чи бузок бачив, а як усе починається ні.
І ось, тиждень тому, вийшов рано на поріг, дивлюсь а навпроти, через дорогу, у Валєрчиному дворі, на молодій яблуні червоніють кілька яблук. Як же я їх цілу зиму не бачив? Де вони були?
І тут одне з тих яблук ожило, заворушилося, затріпотіло крильцями. Ти помилився то не яблука, а снігурі. Й півтори секунди ти радий, і всерйоз переживаєш неймовірність побаченого.
Одначе, окрім того, що твоє око повірило, ніби в природі є яблука з крильцями, тут ховалося ще дещо. Цей пейзаж, за всіма ознаками зимовий, уже не належав зимі. Так, як ото й ластівки на дротах у кінці серпня вже не належать літу.
В картинці зі снігурами, в самій отій оманливості, напівправдоподібності, у зворушенні нерухомої матерії таїлася весна її тільки-тільки початок, несміливий і неочевидний.
Весни ще нема, а й зими вже нема.
Чи точніше обидві десь тут, і обох не видно.
І од цього проти ночі на душі так, наче хтось когось пішов проводжати по темному за річку, по крихкому льоду й довго не вертається назад.
Не просто собі день побільшав а й ніч стала зовсім не така, як досі. Вона повна шелесту крил, великих і малих. Летять мовчки, тільки зрідка хтось закричить у небі.
Увечері йдеш додому ґрунтовою стежкою, і хоч темно а ноги самі чують, що земля ожила.
А минулого понеділка був перший весняний дощ. І вже на ранок наступного дня крізь пожухле торішнє листя й бадилля проступила зелень ще не трава, а наче підшерсток у собаки або легкий вологий туман, з якого справжня трава скоро виросте.

По материалам: https://gazeta.ua/articles/zhezhera/_vesna-vorushitsya/1020595

Смотрите также